Професійний стандарт — це затверджені в установленому порядку вимоги до кваліфікації працівників, їх компетентності, що визначаються роботодавцями і слугують основою для формування професійних кваліфікацій (ст. 33-1 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР; далі — Закон про профосвіту).
Мета професійного стандарту — систематизувати трудові дії, що виконує працівник на робочому місці, шляхом їх аналізу та викладення у формі відповіді на запитання «що робить?».
Багато країн застосовують професійні стандарти в системі освіти та кадровій практиці — Великобританія, США, Японія, Росія та ін.
В Україні робота з розроблення професійних стандартів стартувала у 2008-2009 рр. — з ініціативи мережі ресторанів «Козирна карта» та за підтримки Європейського фонду навчання (European Training Foundation, etf.europa.eu). Перші проекти професійних стандартів створено для професій «офіціант», «бармен», «ресепшіоніст».
Нині затверджено і впроваджено в практику 70 професійних стандартів.
Зміст професійного стандарту
Професійний стандарт містить:
- формулювання мети професійної діяльності;
- загальні вимоги до професійної діяльності;
- перелік базових професійних компетенцій;
- опис трудових функцій;
- вимоги до освітньо-кваліфікаційного рівня.
Скласти повне уявлення про структуру та зміст професійного стандарту допоможе зразок — професійний стандарт кухаря, розроблений у 2015 році з ініціативи роботодавців, професійних об’єднань та профільних навчальних закладів.
Професійні стандарти в роботі кадровиків та ейчарів
Для кадровика професійний стандарт — деталізована основа для посадової чи робочої інструкції, опису вакансії в звіті № 3-ПН, атестації, присвоєння кваліфікаційних розрядів.
Для менеджера з персоналу — це орієнтир для добору кадрів, формування кадрового резерву, оцінки та розвитку навичок і компетенцій у працівників, підвищень, визначення реальних потреб у навчанні та тренінгах.
Зміни до КЗпП унесені Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII, пов’язали професійні стандарти з тарифною системою оплати праці. Нині тарифна система оплати праці включає (ст. 96 КЗпП у редакції від 01.01.2017):
- тарифні сітки;
- тарифні ставки;
- схеми посадових окладів;
- професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).
Роботодавці використовують тарифну систему оплати праці при розподілі:
- робіт — залежно від складності;
- працівників — залежно від кваліфікації та розрядів тарифної сітки.
Тарифна система оплати праці — основа для визначення та диференціації розмірів заробітної плати.
За кваліфікаційними характеристиками (професійними стандартами) роботодавець зараховує виконувані роботи до певних тарифних розрядів і присвоює кваліфікаційні розряди робітникам. Ці рішення потрібно погоджувати з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
Попередня редакція статті 96 КЗпП скеровувала роботодавців послуговуватися тарифно-кваліфікаційним довідником для присвоєння тарифних розрядів роботам і кваліфікаційних розрядів робітникам. Нині ця норма не відповідає національній системі професійної класифікації, до складу якої входять випуски Довідника кваліфікаційних характеристик професій.
Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД), що діяв за радянських часів, використовується нині здебільшого як довідкове джерело у випадках, коли кваліфікаційна характеристика тої чи тої професії не затверджена.
Професійний стандарт VS Кваліфікаційна характеристика
Професійні стандарти, як і кваліфікаційні характеристики професій, визначають вимоги до кваліфікації та спеціальних знань, а також завдання, обов’язки та спеціалізацію працівників.
Проте професійний стандарт є ширшим за структурою та ідеологією. На відміну від кваліфікаційної характеристики, стандарт — не суто перелік трудових функцій. Професійний стандарт:
- розкриває зміст трудових функцій;
- визначає знання та вміння, необхідні для їх належного виконання;
- слугує основою при підтвердженні кваліфікації особи, у т. ч. за результатами неформального навчання.
На додачу професійний стандарт може містити вимоги до стану здоров’я претендента на певну посаду чи робоче місце.
Хто розробляє професійні стандарти
Професійні стандарти — результат колективної роботи. Їх можуть розробляти роботодавці, організації та об’єднання роботодавців, центральні органи виконавчої влади, наукові установи, навчальні заклади тощо. Порядок розроблення та затвердження професійних стандартів визначено постановою КМУ від 31.05.2017 № 373 (далі — Порядок № 373).
Провідну роль у запровадженні професійних стандартів в Україні відіграє Інститут професійних кваліфікацій (ІПК).
Завдання ІПК:
- надавати методологічну, методичну та практичну допомогу розробникам професійних стандартів;
- поширювати інформацію, необхідну для ствердження та розвитку системи професійних кваліфікацій, до якої належать і професійні стандарти; узагальнювати та поширювати міжнародний досвід у цій сфері;
- організовувати обмін досвідом між експертами з розробки професійних стандартів.
Професійний стандарт вважають уведеним у дію з моменту його внесення до Реєстру професійних стандартів.
Стандарти переглядають щонайменше раз на 5 років.
Де шукати професійні стандарти
Професійні стандарти публікують у Репозитарії професійних кваліфікацій на сайті profstandart.org.ua.
Щоб переглядати стандарти, зареєструйтеся на сайті.
Репозитарій — один із проектів ІПК.
Репозитарій професійних кваліфікацій
Професійні стандарти у нормативно-правовій базі України та міжнародній практиці
Системи професійних стандартів і професійної класифікації розвиваються паралельно.
Наразі в національній нормативній базі немає єдиного тлумачення терміна «професійний стандарт».
Подібно цей термін визначають:
- Закон про профосвіту;
- Методика розроблення державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних робітничих професій, затверджена наказом МОН від 15.05.2013 № 511;
- Порядок розроблення, затвердження та перегляду професійних стандартів, рекомендований рішенням Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні від 23.01.2015.
Важлива спільна складова цих визначень: вимоги до кваліфікації та компетентностей працівників (як варіант — до знань, умінь і навичок) встановлюють роботодавці.
Схоже визначення містять і Методичні рекомендації щодо розроблення професійних стандартів за компетентнісним підходом, рекомендовані листом Мінсоцполітики від 20.04.2012 № 4382/0/14-12/13. Примітно, що в рекомендованій Мінсоцполітики структурі вимог до професії є:
- умови праці — наприклад, у приміщенні із контрольованим середовищем;
- професійні інтереси — скажімо, дослідницькі;
- очікування від роботи — визнання, незалежність тощо.
У міжнародній практиці розмежовують терміни «професійний стандарт» та «професійно-трудовий стандарт». Наприклад, у Глосарії основних термінів із навчання та підготовки кадрів для роботи (Міжнародний навчальний центр МОП, Турин, Італія, 2006):
| Професійні стандарти(vocational standards/professional standards) | Показники компетентності в певних професіях і видах занять. Можуть установлюватися державою (через законодавство та нормативне регулювання) або професійним органом. Установлені законом професійні стандарти часто мають силу «ліцензій на ведення практики» та визначають, чи може та чи та особа займатися конкретним видом діяльності |
| Професійно-трудові стандарти(occupational standards) | Показники, що визначають, наскільки особа відповідає вимогам щодо продуктивності для роботи за певним видом занять у певній країні |
Що далі?
Робота зі створення професійних стандартів триває. На часі — професійні стандарти для гірничодобувної, металургійної та енергетичної сфери.
Підприємство, що потребує професійних стандартів, може звернутися до розробників, визначених Порядком № 373. Завдання підприємства — обгрунтувати необхідність розроблення професійного стандарту (п. 9. Порядку № 373).
Родіон КОЛИШКО,
директор Інституту професійних кваліфікацій
Ірина ІВАНЧЕНКО,
шеф-редактор журналу «Кадровик-01» та системи «Експертус Кадри»
Георгій МАЙМУЛА,
експерт з професійної класифікації
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
