Мета Закону — привести окремі положення законів України «Про місцеві державні адміністрації», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про Кабінет Міністрів України» та «Про державну службу» у відповідність зі статтями 106, 116, 118 Конституції України.
Так, Законом України «Про державну службу» посади голів місцевих державних адміністрацій віднесено до посад державної служби категорії «А». За цим Законом голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабміну, а пропозиції щодо кандидатів на посади голів місцевих державних адміністрацій Уряду вносить Комісія з питань вищого корпусу державної служби (далі — Комісія) за результатами конкурсного відбору. Окрім цього, Комісія погоджує звільнення цих посадовців, а також здійснює дисциплінарні провадження щодо відповідної категорії державних службовців.
Але відповідно до статті 118 Конституції України, голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням КМУ. Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабміном, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.
Отже, оскільки порядок призначення та звільнення голів місцевих державних адміністрацій визначений нормами Основного Закону України, які є нормами прямої дії та не можуть коригуватись нормами звичайних законів, депутати внесли зміни до Закону України «Про державну службу» щодо непоширення його дії на голів місцевих державних адміністрацій.
Читайте також: Робота за сумісництвом державних службовців
З урахуванням положень частин другої-третьої статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», за якими Перший заступник та заступники голови обласної, районної державної адміністрації призначаються на посаду головою відповідно обласної, районної державної адміністрації за погодженням з КМУ та заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх призначення (ч. 2-3 ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»). Це обумовило ще одну зміну до Закону — його дія відтепер не поширюється й на заступників голів місцевих державних адміністрацій.
Є й зміни, що безпосередньо важливі для служб управління персоналом державних органів.
Автори Закону уточнили, хто і як може виконуватиме обов’язки за вакантною посадою державної служби, щодо якої прийнято рішення про оголошення конкурсу. Частина 6 статті 31 Закону про державну службу, яка регламентувала це питання, викладена в новій редакції:
| Попередня редакція | Чинна редакція |
| З метою безперебійного функціонування державного органу одночасно з прийняттям рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби суб’єкт призначення може прийняти рішення про тимчасовий розподіл обов’язків за цією посадою між державними службовцями, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу. | З метою безперебійного функціонування державного органу одночасно з прийняттям рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби до призначення особи на таку посаду суб’єкт призначення може прийняти рішення: 1) про тимчасове покладення виконання обов’язків за вакантною посадою державної служби категорії «А» на одного із заступників або на одного з керівників самостійних структурних підрозділів цього державного органу; 2) про тимчасове покладення виконання обов’язків за вакантною посадою керівника самостійного структурного підрозділу на одного із державних службовців, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу; 3) про тимчасовий розподіл обов’язків за іншими вакантними посадами державної служби між державними службовцями, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу. Строк тимчасового виконання обов’язків за вакантною посадою державної служби категорії «А», передбаченого пунктом 1 цієї частини, не може перевищувати три місяці. Рішення, передбачене пунктом 2 цієї частини, може бути прийнято за умови відсутності посади заступника керівника самостійного структурного підрозділу у державному органі або якщо така посада є вакантною. У разі прийняття рішення, передбаченого пунктами 1-3 цієї частини, відповідним працівникам встановлюється виплата, передбачена частиною четвертою статті 52 цього Закон"; |
За додаткове навантаження — додаткові гроші.
Виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця встановлюється керівником державної служби державному службовцю за поданням його безпосереднього керівника у розмірі 50% відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця.
Виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою державної служби встановлюється керівником державної служби за поданням безпосереднього керівника державним службовцям, між якими здійснено розподіл обов’язків за вакантною посадою, пропорційно додатковому навантаженню за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою (ст. 52 Закону про державну службу).
Ірина Іванченко,
шеф-редактор системи «Експертус Кадри»,
журналів «Кадровик-01» та «Довідник секретаря та офіс-менеджера»
