На нашу думку, вислів «День звільнення — це останній день роботи» слід розуміти так: день звільнення — це останній день, коли працівник перебуває з організацією в трудових відносинах незалежно від того, чи виконував він в цей день свою трудову функцію, чи хворів, чи перебував у відпустці, чи цей день був для нього вихідним за графіком.
Читайте також — Звільнення з роботи: простий путівник лабіринтами законодавства
Однак, якщо день звільнення припадає на вихідний за графіком, у такому випадку доцільно звільняти працівника лише у разі, якщо цей день визначено сторонами трудового договору (при звільненні за п. 1 ст. 36 КЗпП) або коли дата звільнення припадає на вихідний за графіком внаслідок двотижневого попередження про намір працівника звільнитися за власним бажанням (ст. 38 КЗпП).
Читайте також — Вихідний, святковий, неробочий день: у чім відмінність
У разі розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, коли дату звільнення визначено роботодавцем в односторонньому порядку, звільняти працівника у його вихідний день за графіком не варто, оскільки недодержання роботодавцем усіх передбачених законодавством формальностей (ознайомлення з наказом про звільнення, видача працівнику трудової книжки і засвідченої у встановленому порядку копії наказу про звільнення, повний розрахунок) може призвести до конфліктної ситуації та суттєво зменшить шанси роботодавця на виграш справи в разі судового позову з боку працівника.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
