Випробування працівника при прийнятті на роботу доволі поширена практика в роботодавців, тим паче під час воєнного стану випробування може встановлюватися для будь-якої категорії працівників. У цій статті розглянемо процедуру встановлення випробування при прийнятті на роботу.
Правове регулювання випробування при прийнятті на роботу
Чинне трудове законодавство дає можливість установити випробувальний строк працівнику під час укладення трудового договору з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Випробувальний строк встановлюють за угодою сторін. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу (ст. 26 КЗпП).
Тобто, у період дії воєнного стану можна встановлювати випробувальний термін для всіх працівників,у т. ч., осіб з інвалідністю, неповнолітніх, вагітних жінок, одиноких матерів із дітьми до 14 років або дитиною з інвалідністю, внутрішньо переміщених та інших осіб, яких раніше це не стосувалося. Отже, заборона випробування при прийнятті на роботу наразі не застосовується.
Нагадаємо за КЗпП, випробування не встановлюють при прийнятті на роботу:
осіб, які не досягли вісімнадцяти років;
молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
молодих спеціалістів після закінчення вищих закладів освіти;
осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
осіб, обраних на посаду;
переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;
вагітних жінок; одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.
Нагадуємо, що Закон № 2136 діє винятково протягом періоду воєнного стану та втрачає чинність із дня його припинення або скасування (крім частин, визначених пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136).
Також встановлення випробувального терміну не є обов’язком роботодавця, це його право. Якщо впевнені, що працівник має достатню кваліфікацію та досвід і впорається з роботою, маєте право не встановлювати випробування.
Щоб перевірити, чи відповідає працівник роботі, на яку його приймають, роботодавець може укласти з ним строковий трудовий договір на час воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника (ст. 2 Закону № 2136).
Пояснюємо, що строковий трудовий договір укладають, якщо трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших передбачених законодавством випадках.
А роботодавець зобов’язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення (ст. 23 КЗпП).
Строк випробування під час приймання на роботу, який визначає ст. 27 КЗпП, під час воєнного стану не скасовано, ця стаття продовжує повноцінно діяти.
Отже, строк випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, — шести місяців (ст. 27 КЗпП).
Максимальний строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця. КЗпП не визначає поняття «робітник», тому при встановленні випробування длятакої категорії осіб доцільно користуватися диференціацією за Класифікатором професій ДК 003:2010.
Зверніть увагу!
До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини. Якщо працівник під час випробування був відсутній на роботі з поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній.
Порядок встановлення випробування при прийнятті на роботу
Умова про випробування, згідно з ч. 1 ст. 26 КЗпП, повинна бути обумовлена угодою сторін. При цьому одностороннє встановлення власником умови про випробування є недопустимим (лист Мінсоцполітики від 04.04.2012 № 54/06/187-12). З урахуванням цього умова про випробування буде вважатися законною у таких випадках:
3) умова про випробування не міститься в заяві про прийняття на роботу, але внесена в наказ про прийняття на роботу, з яким працівник ознайомлений під розписку до початку роботи;
4) умова про випробування не застережена в заяві про прийняття на роботу, але внесена в наказ про прийняття на роботу, з яким працівник ознайомлений після початку роботи і при цьому він не заперечував проти внесення в наказ такої умови.
Порядок встановлення випробування при прийнятті на роботу передбачає подання працівником заяви про прийняття на роботу, в якій повинна бути застережена умова про випробування та подальше видання наказу про прийняття на роботу з повторенням умови про випробування. Iз кадровим наказом працівник має бути ознайомлений під підпис.
Зафіксувати домовленість сторін можна також умовою про випробування у письмовій формі трудового договору з працівником і повторити в наказі про прийняття на роботу.
Наголошуємо на тому, що відсутність у наказі про прийняття на роботу працівника умови про випробування призводить до неможливості надалі встановити для нього випробування, а також законного звільнення працівника.
Нижче надаємо зразки документів при прийнятті працівників з випробуванням.
Будьте уважні, встановити меншу заробітну плату на час випробування не можна. У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю (ч. 2 ст. 26 КЗпП). Тобто в цей період працівник має право на всі гарантії, передбачені для працівників підприємства, зокрема, й на оплату праці.
Чинне законодавство передбачає два можливі результати випробування: позитивний і негативний.
Позитивний — коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.
Негативний — у разі встановлення роботодавцем невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі, він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення (ст. 28 КЗпП).
Невідповідність працівника займаній посаді під час випробування можна оформлювати у вигляді звітів, доповідних, службових записок або актів, що засвідчують відповідні факти. Водночас, слід розуміти, що складання таких документів трудовим законодавством не передбачено. Оформлюються вони на практиці для того, щоб у разі виникнення трудового спору роботодавець міг довести невідповідність працівника виконуваній роботі в суді.
На етапі оформлення на роботу перед початком випробування слід ознайомити працівника з правами та обов’язками, посадовою інструкцією.
Запис про прийняття на роботу з випробуванням до трудової книжки
Випробувальний термін при прийнятті на державну службу
Суб’єкт призначення в акті про призначення на посаду може встановити державному службовцю випробування з метою встановлення його відповідності займаній посаді із зазначенням строку такого випробування (ст. 35 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ; далі — Закон № 889). Встановлення випробування є обов’язковим для вперше призначеної особи.
Випробування при прийнятті на державну службу встановлюється строком від одного до шести місяців.
На строк випробування державному службовцю визначаються завдання, зміст та обсяг яких має відповідати посадовим обов’язкам. Строки виконання завдань мають бути реальними для досягнення необхідного результату.
Суб’єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі п. 2 ч. 1 ст. 87 Закону № 889. Державного службовця попереджають про звільнення у письмовій формі не пізніш як за сім календарних днів.
В іншому випадку, у разі якщо строк випробування закінчився, а державного службовця не ознайомлено з наказом про його звільнення з посади державної служби, він вважається таким, що пройшов випробування.
У разі встановлення випробування, ранг державному службовцю присвоюється після закінчення його строку (ч. 5 ст. 39 Закону № 889). А особі, якій за попереднім місцем роботи присвоєно ранг державного службовця, з початку встановлення випробування при призначенні на посаду державної служби виплачується надбавка за раніше встановлений ранг.
Рекомендація місяця від редакції порталу «Кадровик-01»
Запрошуємо на вебінар «Новий закон про мобілізацію — аналіз змін, наслідки», який відбудеться 9 травня. Спікер — юрист, сертифікований експерт з військового обліку Юлія Видиборець. У програмі — оновлені обов’язки роботодавців, обов’язки працівників: у чому полягають, як і коли виконувати і що зробити роботодавцю. Також відповіді на запитання як обмеження для працівників-порушників можуть вплинути на роботодавця та інші новації, про які варто знати керівнику, кадровику, відповідальному за військовий облік.
Щоб переглянути вебінар та отримати сертифікат, реєструйтеся
