Звіт про вакансії № 3-ПН: кому подавати і за якою формою

Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість) зобов’язує роботодавців своєчасно та у повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) (пп. 4 п. 3 ст. 50 Закону про зайнятість).

Читайте також: Нова форма № 3-ПН: заповнення та подання

На виконання вимог Закону про зайнятість Міністерством соціальної політики України затверджено форму № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання.

Наказ Мінсоцполітики «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» від 31.05.2013 № 316 (далі — Наказ № 316), зареєстрований у Мін’юсті 17.06.2013 за № 988/23520, набрав чинності 12 липня 2013 року — з дня офіційного опублікування.

Розглянемо форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», порядок її заповнення та подання до центру зайнятості.

Звіт № 3-­ПН — одне з основних джерел інформації про попит на робочу силу

Процес отримання державною службою зайнятості інформації про вакансії складається з низки компонентів і технологічних ланцюжків. Серед джерел інформації про вакансії можна назвати:

• спілкування фахівців центрів зайнятості із роботодавцями під час особистих зуст    річей;
• подання заявок роботодавцями, у т. ч. шля­хом подання статистичного звіту за формою № 3-ПН;
• телефонні розмови фахівців центрів зайнятості із роботодавцями;
• аналіз індивідуальних планів працевлаштування безробітних;
• цільовий аналіз ЗМІ та інформації, розміщеної в мережі інтернет, з подальшим уточненням у роботодавців характеристик конкретних вакансій;
• вивчення інформації, якою володіють приватні бюро з працевлаштування та кадрові агенції;
• неформальні джерела вакансій (дошки оголошень на підприємствах, на зупинках транспорту тощо).

Техніка збору інформації про вакансії диференціюється залежно від того, яке джерело інформації використовується. Як правило, найефективнішим є особисте спілкування з роботодавцями, у процесі якого можна з’ясувати необхідні характеристики та особливості вільного робочого місця. Слід наголосити на тому, що від конкретизації відомостей про вакансії залежить якість їх укомплектування.

Звіт № 3-­ПН можна подавати до будь-­якого центру зайнятості

Форму № 3-ПН подають підприємства, установи, організації, а також фізичні особи — підприємці, які використовують працю найманих працівників (далі — роботодавці), до центру зайнятості (територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті; далі — територіальний орган) незалежно від їх місцезнаходження.

Нагадаємо, що раніше звіт за формою № 3-ПН  подавався роботодавцями за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків.

На відміну від старої форми № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка втратила чинність ще у 2013 році, форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» мають подавати не лише юридичні особи, а й фізичні особи — підприємці, які використовують працю найманих працівників

Звіт № 3-­ПН подається не пізніше 10­-ти робочих днів з дати відкриття вакансії

Наказом № 316 чітко визначено строки подання звіту за формою № 3-ПН: звіт подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (або вакансій).

10-денний термін відлічують із дати відкриття вакансії. При цьому датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

У випадках, зазначених у запитанні, інформацію про наявність вакансії за формою № 3-ПН до служби зайнятості подавати немає потреби (по суті, вакансія відсутня). Але якщо підприємство виявило бажання підібрати тимчасового працівника (на період відсутності постійного працівника) за сприяння служби зайнятості, то про це можна повідомити центр зайнятості — за допомогою звіту № 3-ПН.

Заповнення звіту за формою № 3-­ПН

Для зручності заповнення форма № 3-ПН має два розділи: «Основні дані про вакансії» і «Характеристики вакансії(й) та вимоги до пре­тен­ден­та(ів)».

Розглянемо порядок заповнення цих розділів, оскільки від того, як роботодавець заповнює звіт, залежатимуть його взаємовідносини зі службою зайнятості:

• при наявності вакансій розділ І заповнюється обов’язково, адже інформація цього розділу потрібна службі зайнятості для аналізу стану ринку праці, прогнозування потреби у робочій силі;
• розділ ІІ звіту заповнюється лише у тому разі, якщо роботодавець бажає отримати допомогу служби зайнятості щодо укомплектування заявлених вакансій. Якщо роботодавець планує закрити вакансії самостійно, розділ ІІ звіту не заповнюється.

У розділі I форми № 3-ПН відображаються основні дані про вакансії.

У графі А вказуємо порядковий номер запису, при цьому під одним порядковим номером наводимо відомості про загальну кількість вакансій за однойменною професією з однаковим розміром заробітної плати, місцем проведення робіт та ін. (графи 1, 3, 4, 5).

Якщо відомості відрізняються, кожна вакансія описується в окремому рядку.

Назву професії (посади) (графа 1) слід зазначати відповідно до Класифікатора професій. Нагадаємо, що на сьогодні в Україні діє Національний класифікатор України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2012 № 327.

У графі 2 вказуємо кількість вакансій, що відповідають даним, відображеним у графах 1, 3, 4, 5.

У графі 3 вказуємо розмір заробітної плати для конкретної вакансії, включаючи додаткові матеріальні заохочення.

У графі 4 зазначаємо місце проведення робіт (Автономна Республіка Крим, м. Київ, м. Севастополь, область, район, населений пункт, район у місті).

Якщо роботодавець бажає закрити вакансію за сприяння служби зайнятості, то в графі 5 звітної форми проставляє «Так».

Якщо роботодавець планує заповнити вакансію самостійно, у графі 5 проставляє «Ні», а розділ ІІ «Характеристики вакансії(й) та вимоги до претендента(ів)» не заповнює.

Звіт підписує керівник (власник) підприємства, установи, організації або фізична особа — підприємець, яка використовує працю найманих працівників.

Зазначають прізвище, ініціали та дату складання звіту.

Вказують номери телефону, факсу та адресу електронної пошти підприємства, організації, установи або фізичної особи — підприємця.

Розділ ІІ звіту № 3-ПН має містити інформацію, необхідну службі зайнятості для укомплектування вакансій.

Для кожного запису із розділу І звіту, який містить позначку «Так» (тобто роботодавець вказав, що бажає укомплектувати вакансію за сприяння служби зайнятості), розділ ІІ заповнюється окремо.

У пункті 1 слід зазначити найменування професії (посади) вакансії, а також вказати розряд, клас та категорію відповідно до галузевих або міжгалузевих випусків Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.

У пункті 2 роботодавець вказує загальну кількість вакансій, укомплектування яких передбачається за сприяння служби зайнятості.

У пункті 3 зазначається кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (тобто, громадяни «квотних» категорій, відповідно до статті 14 Закону про зайнятість). За необхідності роботодавець може деталізувати категорії громадян.

У пункті 5 зазначаються (у разі потреби) завдання, основні та додаткові обов’язки, описи робіт, які має виконувати працівник на робочому місці.

У пункті 6 уточнюється режим роботи (5-денний робочий тиждень, 8 годин щоденно; 6-денний робочий тиждень, 7 годин щоденно; вахтовий метод роботи тощо).

Характер пропонованої роботи роботодавець може вказати у пункті 7 розділу ІІ звіту (постійна, тимчасова, сезонна, за сумісництвом, робота вдома тощо), а умови праці — у пункті 8.

Якщо для вакантної посади передбачені певні соціальні пільги (медичне страхування, гуртожиток тощо), роботодавець може повідомити про це, заповнивши пункт 9 звіту.

У пункті 10 слід вказати один із освітніх рівнів відповідно до Законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту»: початкова загальна, базова загальна середня, повна загальна середня, професійно-технічна, неповна вища, базова вища, повна вища.

У пункті 11 вказується один із освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до Закону України «Про освіту»: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр або кваліфікований робітник.

У пункті 12 зазначається назва спеціальності претендента на вакансію, а в пункті 13 — необхідний стаж роботи (у роках).

Пункт 14 передбачає можливість вказати у довільній формі вимоги роботодавця щодо додаткових умінь, знань та навичок працівника (наприклад: навички роботи з комп’ютером; рівень володіння певними мовами (вільний, розмовний, зі словником); наявність посвідчення водія (із зазначенням категорії) тощо).

Розділ ІІ форми підписує виконавець окремо по кожній вакансії.

Чи передбачено штрафи за неподання звітності про попит на робочу силу (вакансії)?

За неподання звітності про вакансії ані Законом України «Про зайнятість населення», ані іншими нормативно-правовими актами не передбачено застосування фінансових санкцій до роботодавця чи адміністративної відповідальності посадових осіб, винних у неподанні звітності. 

Поряд з цим, надані роботодавцем вакансії дають змогу службі зайнятості спільними зусиллями вирішувати питання зайнятості шукачів роботи та безробітних, а також розв’язувати кадрові проблеми роботодавців.

Донесення до шукачів роботи інформації про вакансії здійснюється фахівцями служби зайнятості шляхом розміщення її в інформаційних терміналах, у секторах самопошуку вакансій, у комп’ютерах самостійного пошуку роботи, у комп’ютерному банку даних вакансій, у друкованих виданнях, на офіційному сайті Державної служби зайнятості trud.gov.ua.

Надані роботодавцем вакансії укомплектовують із застосуванням різних форм та методів (за узгодженням з роботодавцем) зокрема, через:

• направлення безробітних на співбесіду до роботодавця (при цьому видається направлення на роботу);
• підбір центром зайнятості (у т. ч. з використанням сучасних методик професійного підбору) працівників, які володіють необхідними професійно-кваліфікаційними якостями;
• організацію зустрічей представників роботодавців із претендентами на вакантні посади;
• здійснення професійного навчання за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття відібраного претендента.

Для роботодавців укомплектування вакансій за сприяння служби зайнятості має свої беззаперечні переваги, у т. ч. фінансові, адже Законом про зайнятість для роботодавців передбачені компенсації витрат зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за громадян «квотних» категорій, працевлаштованих на нові робочі місця за направленням центрів зайнятості (ст. 26 Закону № 5067, постанова КМУ від 15.04.2013 № 153). Зрозуміло, що першим кроком роботодавця, який хоче виконати квоту, передбачену статтею 14 Закону про зайнятість, і отримати компенсацію ЄСВ, буде подання до центру зайнятості звіту про вакансії за формою № 3-ПН.